Luxor

Дякуючи щасливій випадковості, мені вдалося отримати за приємну ціну гру-номінанта на найкращу сімейну гру року цьогорічного (2018) Spiel des Jahres – Luxor від Рудігерна Дорна (відомого всьому світу за свої переможні хіти Istanbul (та його кубикову версію) та Karuba).

У Люксорі кожен гравець керує групою археологів, що полюють на скарби у однойменному храмі. Чим глибше вони занурюються у піраміду, тим коштовніше скарб, а у самій середині, у кінці дороги, на них чекають два крутецьких саркофаги з муміями.

Одразу треба сказати, що Люксор — дуже проста гра, але не настільки, як може здатися з першого погляду або навіть після прочитання правил (як було в мене). Бо на перший погляд здається, що гра використовує картковий аналог застарілої механіки “кинь-двинь”, де гравці по черзі кидають кубик та пересувають фішку на стільки, скільки він показав. У Люксорі кожна карта має значення від 1 до 6, а деякі карти мають особливі ефекти чи дозволяють використати діапазон значень. Кожен гравець на початку свого ходу має 5 карт, а використати може лише крайні карти. Після використання карти, він добирає одну, і вкладає її рівно всередину, між чотирма, що залишилися в руці. І перекладати карти у руці не можна! Отже фактично, незважаючи на великий вплив випадковості у приході карт, гравець за бажанням може планувати свої дії аж 4 ходи уперед!

Як же протікає гра? Гравці починають з двома шукачами на вході до храму, але на дорозі до середини при перетині кожного з трьох визначених місць у храм входить ще один шукач гравця, отже у другій половині гри під вашим командуванням буде аж 5 чоловічків (виключно цим, а також грою карти для пересування, Люксор нагадує Картахену, але мабуть цим схожість і обмежується). Гравець грає карту з якоюсь цифрою і пересуває обраного чоловічка на визначену кількість тайлів (не клітин, а лише тайлів, — клітини, з яких вже прибрали тайли при пересуванні не враховуються). Далі чоловічок гравця зупиняється і, якщо може, виконує дію тайла.

Тайли бувають різні. Є тайли зі скарбами (їх найбільше), які гравець просто бере собі та отримує певну кількість переможних очок, хоча як правило, для цього на тайлі має бути як мінімум два чоловічка гравця. Є тайли Гора (Horus), які пропонують взяти або Анк-ключ (щоб увійти до усипальниці, треба скинути один за кожного, хто заходить) або одну з карт Гора, які зазвичай пропонують або особливі ефекти або діапазони значень для пересування. А ще є тайли храму, які викладаються на деякі звільнені клітини, та можуть містити як деяку кількість очок у вигляді скарабеїв так і тунелі, що дозволять чоловічкам швидко долати відстань від одного входу в тунель до наступного (якщо його відкрито).

Таким чином, граючи карти, гравці один за одним послідовно пересувають своїх Індіан Джонсів, збираючи тайли-скарби та скарабеїв. Гра закінчується коли до усипальниці зайшли два чоловічки. В кінці гри підраховуються очки на скарабеях, очки за місцезнаходження чоловічків (чим ближче до усипальниці, тим більше), а також, і це критично важливо, за набори скарбів. Скарбів всього три типу, гравці рахують скільки в них наборів (по 3 різних скарба) і додають відповідну кількість очок (це може бути чверть або навіть третина від загальної суми).

Висновки. Я вагався, вважаючи цю гру запростою і примітивною, і сильно помилявся. Так, вона все ще достатньо проста, але аж ніяк не примітивна, і що найголовніше, дає рівно таку кількість емоцій та відпочинку, якої хочеться від приємного сімейного вечора. В моєму випадку, через зменшені очкування, я отримав значно більше, ніж хотів. На коробці написано, що гра орієнтовна на гравців віком від 8 років, і здебільшого це правда, хоча з нами грав 6-річний син, але назвати його гру дуже усвідомленою було назвати важко 🙂

Дуже рекомендую!

P.S. Якось так стається, що більшість ігор, на які я написав огляди на цьому сайті були створені паном Дорном, але переконую вас, це лише випадковість, такий вийшов порядок оглядів. Далі ще не один десяток, і Рудігеру там віднесена лише одна стаття 🙂

Чудових ігор!

Розкажіть друзям!