Перші враження від Altiplano
Сьогоднішня гра — новинка цього року, яка є наслідувачем механіки попередньої гри автора, Рейнера Штокгаузена, — Orleans. Altiplano — гра про щасливих і доволі запетраних жителів гір Південної Америки і їх повсякденну фермерсько-виробницьку діяльність.
Основна механіка Альтиплано (в перекладі — “плато”) — так званий bag building, що означає приблизно “будування мішку”. Звучить дивнувато, хоча на ділі це дуже просто. Кожен гравець має деяку кількість різних стартових жетонів товарів, які зберігаються у його власному мішечку. Кожен хід він тягне звідти наосліп певну їх кількість, щоб використати в свій хід.
Використання жетонів на планшеті гравця або тайлах поля в різних конфігураціях дозволяє виконувати різні дії, переважна кількість яких приносить нові жетони, або дозволяє виконувати щось інше. Як використані так і нові жетони йдуть у свій скид (який представлено миленьким картонним ящичком), а коли в мішку не вистачає жетонів, щоб добрати жетонів для наступного раунду, в нього засипається поточний скид (з новими жетонами), перемішується і тягнеться далі. Таким чином гравець будує у своєму мішочку власний “двигун” видобутку ресурсів та їх застосування для отримання переможних очок.
І хоча механіка проста, та кількість дій (що постійно зростає) дає скажений вибір і інколи голова пухне від того, як зараз максимально вигідно (і максимально корисно для майбутнього) використати те, що дістав з мішку =)
В цілому один ігровий раунд протікає так. Всі водночас наосліп тягнуть зі своїх мішечків певну кількість жетонів (вона може бути різною, бо гравці покращують свої можливості під час гри) та планують, як будуть їх використовувати, розкладаючи на власному полі. Потім вони по черзі виконують ці дії, і для цього переміщують своїх чоловічків поміж фрагметами поля. Якщо результат дії — взяття жетону, вони кидають його у скид разом зі своїми жетонами з власного поля. Є дії, що дозволяють брати замовлення, відкладати товари на склад, купувати додаткові модулі для свого поля… Після того, як всі виконали всі заплановані дії, раунд закінчується, і всі знову тягнуть жетони з мішечків.
Гра неймовірно яскрава і красива (божечки, Клеменс Франц нарешті красиво намалював гру!), грається легко і дуже приємно, навіть вважаючи можливий параліч аналізу. Нехай вас не вводить в оману мультяшний стиль, це доросла і доволі (ні, не складна, а…) комплексна гра, яка буде справжнім подарунком тим, хто полюбляє планувати та отримувати кайф від того, як працює побудована виробнича схема.
Резюме по першій партії: це одна з найкращих євроігор, що мені доводилося грати!
Із задоволенням почитав, дякую! Дуже актуальний огляд, так як на наступні вихідні хочу взяти напрокат. Орлеан – одна з найулюбленіших ігор. А від Альтіплано хочу отримати те, чого не отримав від Орлеану – більша кількість жетонів, порівняно із максимальною кількістю для витягування + прокрутка усього мішку. В Орлеані все ж таки треба намагатись постійно чистити мішок, щоб кількість жетонів та обмеження руки співпадало.
Із задоволенням прочитаю ваші враження від партії! Нажаль, я не можу порівняти, не грав у Орлеан.
Спробуйте, якщо буде така можливість. Теж чудова гра. В двох словах – принцип і хід гри такий самий окрім деяких виключень. Всі відпрацьовані за хід жетони не скидуються, а повертаються в мішок. Якщо за один хід ви можете витягти, допустимо, 7 жетонів, то в ідеалі у вас в мішку має бути саме 7 жетонів і саме тих які вам треба. тому необхідно постійно чистити мішок. Самі жетони не приносять ПО. ПО набираються іншими шляхами через використання жетонів. Якось так)
Bag building, а не deck building. Виправте.
А й вірно, дякую! Виправляю)