Великий Західний Шлях

Хто з вас, друзі, не хотів на якийсь час опинитися у омріяних місцях, зображених багатьма вестернами, які ми (тепер вже бородаті дядьки) так полюбляли дивитися у дитинстві? Побути ковбоєм, відчути на собі гаряче американське повітря, закрити нижню частину обличчя хустинкою, сісти на коня і поспілкуватися з індіанцями?

У признаному світом хіті Александра Пфістера Great Western Trail (в простонародді GWT) ми цим і займемося, та от лише виявиться, що буття ковбоя — це не стільки романтика, скільки саме робота, що великі стада — то великі проблеми, що корови бувають різні, що індіанці — то не лише аборигени, що прерії готують свої перешкоди, і найголовніше — що ви не єдиний, хто займається скотиною на заході, а отже конкуренція теж не обіцяє вам нічого доброго. А ще дізнаємося, як важливі для тваринних господарств залізно-дорожні сполучення 🙂

От ви може не здогадалися, а вище я переказав вам весь процес гри, а зараз спробую вдатися в деякі деталі.

Отже, гравці стають власниками худоби, які водять свої стада з ферм до Канзас-Сіті, де продають худобу та відправляють у віддалені міста. Коров представлено картами. Кожен починає гру з однаковим початковим набором корів у власній колоді та під час гри поступово докупляє нові більш цінні породи. Стадом вважається рука гравця (на початку гри її ліміт — 4 карти), і ціль гравця — кожного разу у момент входу до Канзас-Сіті мати на руці набір з різних дорогих порід, саме їх сума буде вартістю стада.

Шлях до Канзас-Сіті непростий та гіллястий. Мапа має багато розгалужень, деякі шляхи безпечніші, а деякі навпаки. Небезпекою можуть бути племена індіанців, наводь, обвали в ущелинах і спека. Через небезпеку гравці втрачають певну кількість грошей. Але як я і сказав, шляхів багато, і от тут ми починаємо знайомитися з тим, як гравці взаємодіють один з іншим. Фішка гравця ходить на декілька шагів, але лише по забудованих клітинах, тобто ще пусті місця просто ігноруються під час ходу. На початку гри на мапі на визначених місцях розкладається декілька стартових будівель, але більшість площадок залишається порожніми, — на них будуть будувати гравці. Кожна будівля має свій унікальний перелік дій, які гравець виконує, якщо він закінчив свій хід на ній. Лише зупиняючись на будівлі, гравець в змозі щось зробити! Будуючи свої будівлі на шляху, гравці роблять дорогу до Канзасу довшою, допомагають собі, додаючи корисні дії на своєму шляху, та часто заважають іншим, змушуючи платити за прохід через свої забудови! Зазвичай вибір стоїть між тим, чи віддати грошей грі, проходячи через проблемні місця чи віддати іншому гравцеві, йдучи через його (наприклад) таверну. Через збільшення кількості будівель, кожен наступний шлях з ферми до Канзас-Сіті буде займати все більше ходів.

Зазвичай будівлі дозволяють:

  • якось оперувати з картками корів на руці, наприклад щось скинути, щось добрати, щось купити (цей елемент гри дуже нагадує класичний декбілдінг)
  • найняти додаткових робітників трьох типів (ковбої для придбання більш якісних порід корів за кращими цінами, інженери для вигіднішої взаємодії з залізницею (про це — далі), та будівельники для можливості будування кращих тайлів на мапі)
  • якось оперувати залізницею
  • збирати зі шляху перешкоди
  • і інше…

Коли гравець досягає Канзас-Сіті, він по унікальних картах в руці підраховує вартість стада, отримує відповідну кількість грошей (або більше, якщо використовує сертифікати) та відправляє стадо у інше місто, яке дозволяє прийняти стадо такої вартості. Чим далі місто, тим дорожче стадо воно потребує. І, що важливо, в одне й те ж місто двічі відправляти корів не можна. Отже, треба постійно працювати над покращенням стада, бо найближчі міста для найдешевших стад навіть приносять штрафні очки. За перевезення треба ще й с сплатити, і тут у гру входить ще один елемент, який відображено дерев’яним потягом. Деякі дії на полі переміщують потяг вперед по залізній дорозі, і саме відстань від позиції потягу до міста призначення визначає вартість перевезення. Також в певних місцях  під час покращення станцій потяги можуть дати інші важливі бонуси, як то жетони постійних сертифікатів чи просто певну кількість переможних очок.

І нарешті ми доходимо до розвитку самого гравця. Так, в GWT ми маємо майже рольову гру 🙂 Гравці мають власні планшети, на яких зображена купа інформації. Також на них дуже багато закритих дерев’яними дисками місць. Коли якийсь диск прибирається, він відкриває або нову дію, яку гравець може використовувати на будь-якій будівлі на полі або поліпшує свої характеристики, наприклад отримує можливість ходити по полю далі, збільшує ліміт карт в руці і таке інше. Так коли ж ми прибираємо диски, спитаєте ви? А от саме тоді, коли відправляємо стадо і перекладаємо диск з планшету на станцію призначення! Або коли покращуємо станцію потягом.

Під час гри гравці поступово заповнюють ринок праці, з якого вони при необхідності наймають спеціалістів, і коли ринок заповнюється до низу, настає кінець гри.

Гравці отримують очки за купу всього, від вартості корів у стаді і прибраних з поля перешкод до грошей і виконаних карт цілей. Переможець отримує ковбойський капелюх та шпори 😉

Враження після першої гри в мене повністю збіглися з моїми очікуваннями, тому гра мене не розчарувала. Я очікував шикарне комплексне євро і я його отримав!

Мені не дуже кортить розписувати плюси та мінуси гри, я поділюся враженнями. Гра складна, комплексна. Щоб зрозуміти, як все в ній функціонує треба скоріше за все більше, ніж одна гра. Перша буде експериментом, друга — перевіркою висновків, а третя піде як треба. Тематика у Great Western Trail в цілому притягнута за вуха, хоча під час гри на це особливо не звертаєш уваги. Оформлення компонентів неймовірне, хоча по фото в інтернеті гра здавалася мені сіруватою та візуально нудною (а зображення на коробці яке жахливе!). А головне — це коли в голові все стає приблизно на свої місця, приходить розуміння того, як елегантно та чітко вписані у цей складний механізм всі його складові частини. І приблизно тоді ж надходиш висновку, що гра заслуговує свого місця і світових рейтингах і заслужила його не хайпом, а якістю та продуманістю. А коли ж гравці, які обирають різні шляхи розвитку, приходять до фінішу з різницею у декілька очок, розумієш, наскільки гра прорахована та збалансована.

Кожна партія буде сильно відрізнятися від попередньої через випадкове розташування початкових будівель та безліч комбінацій будівель гравців, які вони будуть використовувати у грі. Що й казати про ситуації з перешкодами та ринком праці.

На коробці гри значиться час гри 75-150 хвилин. Це не правда. Я не знаю, як швидко треба грати, щоб вкладатися у такий час. Наше перша партія вчотирьох йшла більше 4 годин, і ми ще дещо не дограли. Друга партія вдвох (без мене) йшла 2 години. Отже, ми дійшли висновку, що адекватний час гри — це 60 хвилин на гравця, або якщо оптимістично, — 45 на досвідченого гравця.

Я точно і без сумніву рекомендую Great Western Trail гравцям, яких не лякають складні випробування, достатньо довгі партії і необхідність насправді думати над тим, що треба робити для успіху. Тим хто любить сімейні ігри до неї слід віднестися з обережністю, бо вона може відштовхнути складністю. А тим, хто любить легкі швидкі веселі ігри взагалі не слід було читати цей огляд до кінця 🙂

Гарних ігор!

BGG / Тесера
83%
Моя оцінка
90%


Розкажіть друзям!

Підписатися
Сповіщати про
guest

2 Коментарі
найстаріші
найновіші по голосам
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Евгений Неботов
Евгений Неботов
15.05.2021 09:31

Годинки на 2.5-3, одна з найулюбленіших євро.

Догори
2
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x