Вугільні барони

Мені й на думку б не спало купити цю гру, якби не рекомендація та шалена знижка. І вже коли я почав вдивлятися у гру, побачив її авторів. Ба, та це ж Кіслінг та Крамер, автори дорогих мені Porta Nigra та Azul! Отже, читайте тепер про картковий симулятор вугільної промисловості Coal Baron. The Great Card Game.

Гра у розпалі

Як і у іншій грі цих авторів, Porta Nigra, правила Вугільного Барону написані дещо складніше, ніж є гра. Та водночас гра виявилася значно комплекснішою та глибокою, ніж можна було вважати по її ціні та тому, що вся вона геть карткова.

Отже, як це не дивно звучить, перед нами повноцінна стратегія, в якій дві основні механіки — розміщення працівників та збір складних багаторівневих сетів. У якості робітників, яких ми звикли бачити дерев’яними міпликами, тут виступають карти. У кожного гравця своя колода робітників, у якій декілька карт, що варті одного працівника, дещо менше тих, що варті двох і один вартий трьох. Якщо ж ви граєте більшим складом, аніж вдвох, є ще карти, що варті 4 та 5 працівників.

Гравці, розподілені на (зліва направо) дію-“джокер”, відправлення замовлень, завантаження 0/1 вагону, 2/3 вагонів

Перед грою ми готуємо “поле” для гри, викладаючи колоди карт однакового типу між гравцями. Типів карт багато:

  • вагонетки з вугіллям (бувають варті двох вагонеток, але 0 очок, або однієї, але вартої кілька очок); вони викладаються двома приблизно однаковими колодами;
  • вагони для вугілля; теж викладаються двома колодами;
  • локомотиви (різних кольорів);
  • цілі;
  • замовлення;
  • покращення;
  • акції підприємств.

Окрім цих карт декілька карт розкладаються окремо і надають додаткові дії:

  • завантаження вагонів вуглем з вагонеток (дві-три карти з різним обсягом завантажень);
  • виконання замовлення відправленням потяга;
  • “джокер”

Пам’ятаєте, я раніше назвав збір сетів багаторівневим? Зараз поясню чому. Карти вугля, вагони і платформи мають різні символи. Відповідне вугілля можна вантажити лише у відповідні вагони на відповідних платформах. Платформи мають по парі символів, а вагони бувають універсальними. Отже, ходять гравці по черзі, викладаючи перед якоюсь колодою/картою на полі своїх робітників, завжди на одного більше, ніж там вже викладено (більше і менше не дозволяється) і виконують відповідну дію. Загалом ідеальний ланцюжок дій виглядає так (можливо, у іншому порядку):

  1. Видобуваєте вугілля (бажано, варте очок), ставите його в чергу завантаження (черга не змінюється!);
  2. Берете вагони, ставите до відповідної платформи;
  3. Завантажуєте вугілля (зазвичай 1-3 діями)
  4. Берете локомотив;
  5. Берете замовлення на таку кількість вугля, як в потязі або менше. Ці карти вказують підприємство, куди вугілля поїде;
  6. Бажано купуєте акції того підприємства (+3 очки);
  7. Відправляєте замовлення

Слід окремо сказати про дію карти “джокера”. Мінімальні кількість робітників, яку можна на неї призначити — два. Карта дозволяє виконати будь-яку дію, але беручи не верхню карту, а обираючи з 4 верхніх карт обраної колоди. Дуже сильна можливість!

Гра закінчується після певної кількості раундів-змін, різної для різної кількості гравців. Зміна — частина гри до повного розіграшу всіх карт робітників або пасування всіма гравцями. Після нього всі забирають своїх робітників і той, хто останнім завантажував один вагон, починає наступну зміну.

Очки приносять карти однієї вагонетки вугілля, замовлення, акції, що відповідають підприємствам призначення (ці карти ви розподіляєте по замовленнях в кінці гри) та карти цілей, які мають стандартні для таких ігор цілі як “по 2 ПО за всі сині локомотиви”, “по 2 ПО за всі акції” і таке інше.

Отже, сети тут збираються досить довго, зібраний сет потребує додаткової карти і дії, щоб його зарахувати, та ще й має два інших типа карт, які можуть додати за сети очок у кінці гри. Власне у нашій першій партії до кінця гри ми встигли відправити лише по 4-5 потягів!

Скажу чесно, я очікував від гри чогось накшталт Джайпуру, простого і швидкого. А отримав повноцінну серйозну настільну гру. Більше того, всі ці робітники та карти-дії під час гри відчуваються наче переді мною велика гра з великої коробки, з великим полем, і я виставляю на неї своїх дерев’яних хлопців і тягну карти з колод, які лежать на полі у відповідних місцях.

Оформлення гри — прекрасне, малював її один з моїх улюблених оформлювачів — Денніс Логаузен. Гра темна, сіра, але якщо це можливо, водночас і яскрава та насичена. Кольори чудово підкреслюють тему. Також, якщо абстрагуватися від збирання символів на вугіллі/вагонах/платформах, то за рахунок процесу і виконуваних дій гра відчувається достатньо тематичною!

Враження

Моя дружина сказала, що гра досить середня. І це той випадок, коли я з нею не згоден. Мені вона просто запала в душу. Гра знаходиться якраз у тій золотій середині, де є не прості, але й логічні та легко зрозумілі правила, де не перевантажений деталями, але глибокий та тематичний процес, де ціна неадекватно менша за те, що ти отримуєш (навіть без знижки, з якою я її вицепив). Вже після одного-двох раундів ми обидва цілком зрозуміли, що відбувається, і просто грали. Дружина поставила грі 6, я не можу поставити їй менше 8. Якщо ви любите комплексні збори сетів та вас не лякає вугільно-темне оформлення, вам сподобаються Вугільні Барони.

BoardGameGeek
72%
Моя оцінка
82%


Розкажіть друзям!

Підписатися
Сповіщати про
guest

5 Коментарі
найстаріші
найновіші по голосам
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Ирина
Ирина
04.12.2018 20:43

Вы так расписали игру… Чувствуется по обзору, что она вам очень понравилась☺️))) А что именно не понравилось вашей жене – интересно было бы узнать противоположное мнение так как игра меня очень заинтересовала🤗.

Татьяна
Татьяна
05.12.2018 17:01
Відповісти  Ирина

Игра не вызвала у меня восторга… Оформлена хорошо, красивые карты, лёгкая. Особо долго думать и просчитывать не надо. Сиди себе и играй, расслабляйся. Второй игрок не может сделать тебе особой пакости, всё по доброму происходит. Но Всё Это и не очень интересно мне. Скучновато. Немного не хватает азарта, шалости и скрипа мозгов, хотя я и не сторонница сложных и длинных игр. Для меня оптимальное время игры это час-полтора.
Может если её взять в дорогу и так коротать время, то можно. Но и в этом случае у нас есть пара игр, которые я бы предложила в первую очередь.

Ирина
Ирина
05.12.2018 19:20
Відповісти  maleficmax

Ну хоть иногда, я думаю, Татьяна будет составлять вам компанию – игра всё-таки хорошая🙃)))

Ирина
Ирина
05.12.2018 19:14
Відповісти  Татьяна

Татьяна, спасибо за столь развернутый ответ🙂. Я как раз люблю несложные игры и это меня не пугает, но… очень люблю азартные, если в игре нет чего-нибудь этакого, то игра действительно может показаться скучноватой)

Догори
5
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x