Таємниця Вайтголлу

Розкажіть друзям!

Лаври Джека Різника не дають спокою мешканцям туманного альбіону, і от у Лондоні новий маніяк.

11-го Вересня 1888-го року на березі Темзи було знайдено відрізану жіночу праву руку. 2-го Жовтня 1888 року біля місця будівництва нового управління поліції було знайдено її тулуб. 18-го Жовтня містер Варінг з допомогою свого пса знайшов праву ногу жертви. Інші частини тіла так і не було знайдено, як і досі невідомі причини вбивства і не знайдено того, хто їх скоїв.

Ці події відомі, як Таємниця Вайтголлу (Whitehall Mystery). І сьогодні я розкажу вам про однойменну гру, засновану на цих подіях. Але заспокойтеся, у ній не треба буде нікому нічого відрізати, а треба буде побігати містом, вистежуючи маніяка, заганяючи його у кут до того, як він зробить своє брудне діло. Хоча…

Про гру

Отже, Whitehall Mystery — гра для 2-4 гравців, але у будь-якому складі вона грається приблизно однаково, адже це кооперативна гра типу всі-проти-одного. Один гравець бере на себе роль маніяка, ціль якого залишити частини тіла жертви у 4 різних частинах мапи, а інші(-й) контролюють трьох поліціянтів, які ходять вулицями по слідах злочинця, шукають його сліди та намагаються заарештувати до того, як він встигне все зробити.

Але тут є один нюанс. Справа в тому, що фігурки маніяка немає на мапі. Він пересувається від одного місця з номером до сусіднього номеру. В гравця, який контролює маніяка, є листочок, у якому він позначає номера місць, по яким він йде. А гравці-поліціянти пересуваються по чорним квадратам між номерами (роздоріжжям), тому щоразу біля поліціянта опиняється один або (як правило) кілька місць з номерами, і на них вони можуть шукати сліди злочинця.

Про Ігролад

На початку партії гравець, який грає за маніяка, вибирає та фіксує у себе на папірці за ширмою 4 номери місць, у яких він планує залишити частини тіла. Ці місця мають бути у 4 різних частинах мапи (її розділено на 4 райони сіткою 2х2). Далі, він викладає на першому з них червоний маркер (прозорий диск), який означає, що було знайдено першу частину жертви. Поліціянти з’являються посередині мапи і полювання починається.

Спочатку пересувається вбивця. Він відмічає у себе номер, сусідній з тим, де було залишено частину тіла. Потім ходять всі три поліціянта, незалежно від того, скільки гравців у грі. Спочатку ходить жовтий, далі блакитний, і нарешті червоний. Вони пересуваються на відстань до 2 чорних квадратів. А після цього кожен з поліціянтів або шукає на сусідніх номерах докази (на всіх поєднаних з роздоріжжям) або намагається заарештувати підозрюваного (на одному з поєднаних номерів). Пошук доказу — це запитання до гравця-маніяка, чи був він на цьому номері. Він має подивитися у свій папірець та чесно відповісти “Так”, якщо він там був у цьому раунді. Тоді на цей номер кладеться жовтий прозорий диск, який означає, що злочинець пройшов саме тут. Це найважливіша інформація, яку може отримати захисник закону у цій грі.

Кожен раунд гри йде за стандартною схемою і гра продовжується до того моменту, коли або маніяк розкладає всі чотири частини тіла або його заарештовують.

Злочинець має 15 ходів для того, щоб дістатися з одного запланованого місця до іншого. Коли він досягає наступного запланованого місця, то дочікується кінця ходу поліціянтів, викладає новий червоний маркер на своє поточне місце-ціль та робить свій перший хід у наступному раунді.

Це психологічно найважчий момент для захисників порядку. Вони знають, що він зараз там, але поки вони наближаються, вбивця вже просувається містом у новому напрямку. Поліціянти мають навчитися бачити мапу очима маніяка. Що робити? Розділитися та прочісувати окремо чи ризикнути та спробувати перехопити його у одному з можливих напрямків? Ось знайдено доказ! Збиратися в купу чи може він вже встиг відійти звідси? А може хворий геній спеціально, щоб збити слідчих з пантелику, зробив гак?

Так грається Таємниця Вайтголлу. Один бік намагається прочитати і попередити дії іншого, відшукуючи можливості, якими він міг скористатися. А інший має сидіти з покерфейсом навіть коли поліціянти проходять поруч і дивитися у інший кут мапи. Та грати з ними у кішки-мишки.

Варто зазначити, що окрім звичайних пересувань, маніяк має кілька козирів у рукаві. Двічі на гру він може перетнути цілий квартал по підворіттям, двічі за гру проїхати у кебі подвійну відстань (навіть повз копів!) та двічі за гру переплисти річку у вказаних місцях. Поліціянти теж мають унікальні здібності, які за бажанням можна одноразово використовувати у грі.

Про емоції

Мабуть, можна і не казати, що гра дуже емоційно напружена. Як для сторони законників, так і для злочинця. Але емоції там різні. Один почуває себе загнаним звірем, інші — мисливцями, жертва яких постійно вислизає між пальцями.

Когось може засмутити досить жорстока тема гри, якщо це стосується сімейного проведення часу, але насправді її так легко змінити на що завгодно, що про це не варто перейматися. Замість маніяка може бути хто завгодно, хто хоче зробити якусь каку у різних частинах міста 🙂

Висновки

На превеликий жаль, це єдина гра з таємним переміщенням, у яку мені довелося грати, тому порівняти з відомими тайтлами з механікою таємних пересувань її я не зможу. Серед них найвідоміші Fury of Dracula, Letters from Whitechapel (складніший попередник Вайтголлу, автори навіть зробили можливим використання компонентів Вайтчепелу для розширення можливостей у Вайтголлі, хоча насправді це зайве), Scotland Yard, Hunt for The Ring і можливо ще якісь, які я не пам’ятаю або забув. Але обираючи цю гру я перечитав правила всіх означених вище, і маю деякі висновки. Таємниця Вайтголлу — це найголовніше, що дають означені вище ігри. Центральний механізм таємного пересування і пошуку. Без зайвих механік, без зайвих правил, без зайвого ігрового часу. І при тому вона залишається захопливою, цікавою та дуже атмосферною і грається менше години, якщо над мапою сидять не Голмс з Моріарті.

Якщо тема та змальований мною процес вас цікавлять — однозначно рекомендую!

Розкажіть друзям!

8
Leave a Reply

avatar
3 Гілки коментарів
5 Відповіді гілки
0 Відстежуючі
 
Комент з більшістю реакцій
Найгарячіша гілка коментарів
4 Автори коментарів
ИринаRoman LysenkomaleficmaxOss Автори нещодавніх коментарів
  Підписатися  
найновіші найстаріші по голосам
Сповіщати про
Oss
Гість
Oss

Дякую за огляд.
Грали на роботі у Ярость Дракули 2 чи 3 рази, було дуже затягнуто (3+ години), але досить цікаво.
В ТВ не грав, але думаю, що буде менш цікаво за ЯД, з опису тут не так багато взаємодії при натраплянні на слід (чи самого антагоніста), ну і ЯД атмосферніша напевно.

Roman Lysenko
Гість
Roman Lysenko

Мені ця гра нагадала Хижу планету (мабуть через те, що це єдина гра в схованки,яка в мене є), там звісно немає мапи з точками розслідування, але там ігрову мапу виконують картки-локації розкладені на столі. Щоправда там один гравець грає за істоту, що полює на астронавтів, яких може бути від одного до шести (здається).

Ирина
Гість
Ирина

Спасибо за отличный обзор))) Нравится мне игра, но механика скрытых перемещений смущает… Может получиться так, что или тебя быстро поймают и игра закончится не начавшись или будут ловить слишком долго и игра затянется😀

Догори