Захисники корони

Зазвичай, я ділюся враженнями про ігри іноземного авторства та виробництва, але цього разу мова піде про гру нашого, українського автора Михайла Тустова, яка видана нашим, українським видавництвом Kilogames. Гру, про яку я довго знав, але до неї довго не доходили руки, і скажу по правді, я був до неї упереджено негативно налаштований. Як мінімум тому, що вона видана російською.

Але ось вона, на столі. І тепер, після пари партій, я можу скласти про “Защитника короны” суб’єктивне, але вже не вигадане враження.

Хто ми та навіщо?

Кожен гравець (гра підтримує 2 або 4 гравців, але таки, здається, створювалася як дуельна) захищає свій замок від воїнств іншого гравця. Замки знаходяться один проти одного, між ними лежить шматок нейтральної землі, виконаний окремим полем. Все поле (замки, нейтральна земля) поділене на клітини, по яким рухаються карти наших вояк. Кожна клітина може містити максимум дві карти. Війська рухаються суворо вперед, і якщо хоча б один загін перетне ворожий край поля, то власник цього загону стає переможцем. Інший варіант перемоги — знищення ворожих загонів сумарною вартістю 20 очок.

Кожен грає унікальною колодою, яка представляє одну з 4 рас: ельфи, орки, нежить та люди, і кожна з рас має свої особливості і, відповідно, свою тактику бою.

Як граємо?

Правила гри доволі прості і дуже приємно написані (але є і відерце дьогтю, про яке буде далі). Фактично кожен хід гравця складається з:

  • фіксованого доходу монет та мани,
  • найму військ/будівлі/купівлі заклять,
  • розподілу 5 наказів
  • та активації обраних загонів.

На дохід гравця можуть впливати місця на полі, які наразі зайняті його військами.

Після доходу можна найняти карти з тих, які знаходяться у вас в руці або в магазині будівель поруч с полем, сплативши їх вартість. Загони ставляться на найближчий до гравця рядочок у замку, а будівлі можна викладати будь-де на його території. Окрім цього біля поля знаходиться магазин заклять, і в ньому можна вивчити парочку, але кастувати їх треба саме у поточний хід, інакше ви їх втратите.

Коли гроші витрачено або зекономлено на наступні ходи, активний гравець розкладає 5 (або менше, якщо цього ходу він знаходиться під дією певного ворожого закляття) жетонів наказів на карти, які вже на полі і які він хоче активувати цього ходу.

Далі загони (карти) активуються у будь-якому зручному для гравця порядку. Якщо це будівля, вона зазвичай просто атакує. Якщо це загін, то спочатку він пересувається вперед на вказану на карті загону відстань, а потім атакує, якщо може.

Власне, карти загонів — найцікавіше у Захиснику корони. Їх багато, вояки різні, вони мають купу спеціальних властивостей, і тому кожен потребує особливого ставлення і застосування.

І тут я перервуся на головний мінус, який я схопив під час партії. Не зважаючи на “прекрасно написані” правила, виявилося, що в них критично мало інформації, яка потрібна для гри. Особливості карт пояснені у листі раси, але цього мало, вони постійно викликають питання. В першу партію ми постійно стикалися з моментами, які потребували уточнень, яких було не знайти у правилах, і треба було шукати відповіді в інтернеті. Благо, Кілогеймз створили сторінку з детальними роз’ясненнями суперечливих моментів, але ж… ох.

Давайте далі про гру. На центральній частині поля (яке, до речі, двостороннє, і має на сторонах різні будівлі) на деяких клітинах намальовані особливі об’єкти, які надають вам бонуси або штрафи, якщо ваша карта знаходиться на них на початку вашого ходу. Це і додаткові монети у фазу доходу, додаткова мана, можливість атакувати обрану клітину на полі, полагодити якусь свою будівлю і таке інше.

Але найцікавішою локацією є спуск у підземелля. Якщо ваш юніт зупиняється на вході в підземелля, ви можете відправити його всередину і, можливо, здобути якийсь артефакт, який може стати вам в нагоді. Підземелля представлене рядочком з 5 закритих карт біля поля, після яких і знаходиться скарб (теж закритий).

На загін у підземеллі можна викладати накази, за кожен з яких він буде просуватися далі, по черзі відкриваючи та виконуючи ефекти карт підземелля. І, якщо він виживе, то ви отримаєте останню карту — щось корисне. Звичайно ж, ворожі загони, можуть заважати вам, і навіть перехопити у найгірший момент. Взагалі, для того, щоб дістатися скарбу, треба витратити 5 наказів, тобто сумарно цілий хід, і я досі не впевнений, що здобутий артефакт може бути вартий такої жертви. Але ситуацію бувають різні, отже не буду судити по парі партій.

Отже, так, по черзі, гравці добирають карти, кастують закляття, наймають нових воїнів і рухають тих, що вже на полі (або в підземеллі), щоб вбити побільше ворогів і зайти в їх тил. Через те, що майже всі карти рухаються лише прямо, гра дещо нагадує дуельний tower defence або навіть відому Plants vs Zombies.

Враження

Зараз буду сваритися. Готові?

Ще під час розкладання гри мені дуже пригорало (і досі пригорає) від модульного поля і його якості. Друк прекрасний, картон чудовий. Але на двох сторонах нейтральної землі різний масштаб зображення (і клітин), причому настільки, що на одній стороні частина тексту, що описує локацію просто загорнута на іншу сторону. Ну і взагалі, навіщо робити його модульним? Чому просто не зробити цілим двостороннім? Цікаво було б почути обґрунтування видавця з цього приводу.

По друге, моя радість щодо наявності органайзеру перетворилася на біль і розчарування. Комірок для карт не вистачає, їх кількість менше, ніж кількість колод, хоча місця для них предостатньо. Не знаю, що з цим шматом пластику робити, залишити чи викинути.

Ну і по третє, текст на картах дуже маленький! Треба приглядатися до нього на полі. Мені здається, що варто було зробити ефекти іконографікою і видати правила двома мовами 🙂 Або хоча б просто зробити текст більшим, адже місце для цього є. І, може, мішечок з жетонами був би цікавішим за колоду карт, хоча вийшло б, звичайно, дорожче.

Скажу чесно, крізь першу гру ми продиралися дуже важко, і не отримали нічого окрім головного болю. Краще б правила були більш схематичні, і значно більш детальні, ніж такі … художні. Їх, мабуть, важче б було читати, але грати було б приємніше. Після такої важкої партії навіть всадити себе за Захисника вдруге мені було важко.

І тут, раптом…

Друга партія здивувала. Коли більшість незрозумілостей вляглися, процес пішов по доріжці, яку вималював в голові автор, а пригоряння від компонентів почали стухати, гра розквітла.

Тож далі буду хвалити.

Асиметричні армії круті. Вони вимагають уважного та вдумливого ставлення, усвідомленого менеджменту руки (що скинути, що залишити) і фінансів. Не там виставлена будівля або забута особливість юніту — і за пару ходів ситуація на полі може кардинально змінитися. Закляття часто буквально рятують ситуацію. І навіть найпростіший загін може стати критично важливим елементом. Ельфи дивують здатностями, які базуються на спритності, стрільбі та сціленні і жахають Ентами, Нежить вміє добре піддати всілякими пов’язаними зі смертю (своїх або ворогів) здібностями, Люди добре працюють разом і краще показують себе у нападі, а Зеленошкірі тиснуть кількістю, самозціленням та бонусними очками.

Маю віддати належне авторові, ігор з подібною механікою я до цього не бачив. Вона майже до примітивного проста, але дякуючи різноманітності карт (заклять/загонів/будівель) і всім їх особливостям, дуже глибока і різноманітна. Баланс у Захиснику корони теж на висоті — перетягування канату всю партію видається чесним.

Звичайно, дуже важливий у Захиснику прихід карт у руку. Насправді я вже побував у становищі, коли невдала рука не давала мені того, що мені було критично необхідне, тож стратегічна складова тут дуже слабенька і планувати щось далі, ніж на пару ходів — хибна справа. Але тактична частина і все, що стосується реагування на ситуацію з “тим, що маєш” дає простір для купи цікавих, хоч і інколи очевидних або навіть вимушених (це — “плюс” супротивнику) рішень.

В решті про гру залишилися суперечливі враження. Дуже неточні правила, жахлива реалізація поля і дивний органайзер майже відвернули мене від гри, яка на другу спробу виявилася унікальною, чудовою і тактичною дуелькою.

У “Защитника короны” треба хоча б спробувати зіграти. Гра заслуговує уваги і варта своєї ціни. Але обов’язково користуйтеся офіційними роз’ясненнями щодо ефектів загонів, і будьте готові до того, що будуть питання. Якщо її видадуть українською з новими правилами, органайзером та полем, — я гарантовано придбаю це перевидання.

Гарних ігор!

Висловлюю Kilogames вдячність за коробку, надану для чесного огляду!

Розкажіть друзям!

Підписатися
Сповіщати про
guest

5 Коментарі
найстаріші
найновіші по голосам
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Михайло Тустов
31.03.2020 15:19

Дякую! Реально чесно та відверто. Мені, як автору гри, дуже корисна критика і також підтримка. Я радий, що гра “зайшла” та обіцяю, що трохи пізніше будуть і доповнення, і переклад рідною мовою 🤗😉

Нік
Нік
02.04.2020 15:59
Відповісти  Михайло Тустов

+. Також дуже чекаю на перевидання українською мовою!

Ирина
Ирина
04.04.2020 20:31

Я так понимаю, что лучше всего играть вдвоем или два на два?

Догори
5
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x