Тераформування Марса

Дякую Kilogames за наданий екземпляр та двошарові планшети.

Так, нарешті це сталося. Скільки ж можна було чекати? Я теж людина, як бачите, і мені теж притаманні людські слабкості. Якщо ця гра так довго тримається у топі найкращих (найпопулярніших) ігор світу, то я таки маю в неї пограти та написати своє враження!

Отже, Тераформування Марсу. Скажу одразу, що колись давно я вже купляв Марс і разочок грав в нього, але згодом продав. Не зрозумійте цього вчинку не вірно, нам з дружиною він сподобався, навіть не беручи до уваги те, що ми неправильно зрозуміли одне з ключових правил і грали з помилкою. Але після тієї партії все якось не діставали і не діставали його (гра не коротка, в домі малий бігає), і я вирішив звільнити місце на поличці.

А тут таке діло! Український Марс! Як можна відмовитися написати на нього огляд? І от гра у нас на столі.

То про що ж вона?

У майже близькому майбутньому Земля вирішила колонізувати Марс і зробити його максимально придатним для життя. Світові корпорації змагаються за грошові вливання у тераформування, яке вони ж і здійснюють. Кожен гравець — окрема корпорація (за бажанням, з унікальними особливостями), і хоча всі займаються спільною працею, фінансово тут кожен сам за себе. Перемагає та корпорація, яка зробить найбільший внесок (який у грі визначається Рейтингом Тераформування) у зміни на червоній планеті.

Звичайно, всі ці зміни відбуваються не моментально, а потребують чималого часу, тож час у цій грі вимірюється поколіннями. І ці покоління — це ігрові раунди. На початку раунду гравці добирають по 4 карти проектів, обирають які залишити (не безкоштовно), а потім грають їх або інші проекти (так звані “стандартні”, дії яких зображені на полі) по колу поки всі не спасують. Тоді всі отримують ресурси відповідно до рівня їх виробництва і гроші відповідно до рейтингу тераформування (донації з Землі) і власного прибутку, беруть наступні 4 карти і починається наступне покоління.

Марс вважається придатним для життя, коли рівень кисню піднято до 14%, температуру до 8°С, а всі наявні плитки водойм знайшли своє місце на планеті. Тоді гра закінчується.

Детальніше

На 90% ТМ — це карткова гра. Так, у ній є поле, і воно красиве і розміром з планету, але більшість часу ви будете дивитися у свої карти і думати, які з них придбати або як же їх вчасно і вигідно зіграти. Кожна карта у грі унікальна, і містить унікальний проект, який максимально можливо для настільної гри засновано на реальних теоретичних проектах, які можуть здійснюватися під час теоретичної колонізації Марса двоногими.

І майже всі ці карти ведуть вас до можливості так чи інакше наблизити закінчення тераформування, навіть якщо прямо вони цього не роблять. Збільшуєте виробництво енергії? Це вам точно знадобиться для будування міст, залишки перетворяться у тепло, а збільшення температури у нас — одна з цілей гри (і можливість підняти рейтинг (читай заробіток)). Карта якось пов’язана з рослинами? Ну, ви ж знаєте, що рослини це прямий шлях до підняття рівня кисню (рейтинг вверх). Карта впливає на виробництво заліза або титану? Так це ж, вважай, валюта, якою можна замінювати/доповнювати грошову вартість виконання великої кількості проектів. І так далі.

Взагалі, карти у ТМ бувають трьох типів. Червоні (хоча мені якось колір більше на помаранчевий схожий) — це одноразові проекти-події, зазвичай найсильніші. Зіграв — і скинув у свій скид. Зелені карти треба викладати у стек перед собою, бо після виконання їх дії вони ще допоможуть мітками, що містяться у верхній їх частині — їх наявність і кількість часто є вимогою для виконання того чи іншого проекту. І, нарешті, сині карти. Ці карти теж залишаються на столі і додають унікальні пасивні можливості або активні дії вашій корпорації.

Окрім проектів-карт, є стандартні проекти, які в будь-якій кількості можна виконати за одне покоління. Я не буду описувати всі (їх вісім), але там і підняття температури, і озеленення, і будівля міст і можливість за невеличку маржу скинути зайві карти з руки (хоча їх кількість в руці не обмежена). Але майже всі вони коштують чималих грошей, і часто цікавіше виконати ці дії внаслідок накопичення якогось ресурсу чи ефекту зіграної карти.

Планета

Поле у грі зображує реальну поверхню Марсу з реальними назвами його територій. Граючи у ТМ ми будемо викладати на нього плитки, які я згадував вище і ще деякі інші. Давайте в двох словах поясню, навіщо це робити.

Кожна плитка накриває гекс на полі, і якщо на тому гексі зображено якийсь ресурс, ви отримуєте його, закриваючи плиткою. Окрім того, кожна плитка озеленення, який ви виклали, принесе вам 1 РТ в кінці гри. Кожне ваше місто принесе по очку за зелену плитку поруч з ним. Окрім цього, всі плитки, що викладаються в процесі гри поруч з водою приносять кілька грошенят за кожну воду поруч. У грі також є кілька унікальних плиток, які мають свої власні ефекти, як вказано на картах, що дозволяють їх викласти.

Враження

В кінці кожної гри поверхня Марса стає унікальною, яскравою і якоюсь своєю. Тераформування Марса — на рідкість тематична гра, хоча і не належить до жанру “амері”. Все тому, що її автор, Якоб Фрюкселіус, провів зі своєю сім’єю за її розробкою нецензурну кількість часу і вклав такий же нецензурний обсяг науковості у кожну карту і кожен момент гри. І при тому спромігся зробити її простою та не перевантаженою правилами, винятками та нюансами. Головна частина правил, де описується сам ігролад, займає, якщо не помиляюся, десь 4 сторінки. Так, звичайно, треба буде зрозуміти символи, схематику карт, і таке інше, але це другорядна інфа. Процес гри у ТМ — дуже простий.

Я впевнений, що саме ці дві характеристики допомогли грі отримати всю свою популярність — простота та глибина.

І ці самі характеристики треба пам’ятати, щоб не переплутати ТМ з гардкорним євро чи чимось візуально схожим. Якщо ви чекаєте від ТМ стратегічних рішень — не варто. Це гра про тактичний менеджмент руки, недалекоглядні плани та побудову свого карткового двигуна. Не забувайте, що кожного раунду ми тягнемо 4 карти, обираємо які залишити, і лише ці карти є в нашому розпорядженні. Планування — це добре, але не все може здійснитися. Наприклад, у останній грі я з самого початку гри і до кінця тримав карту, яку хотів зіграти, і не спромігся просто тому, що мені не прийшло жодної карти з необхідною міткою (тварини). Це не завадило мені перемогти, але більше я тримати карту так довго не буду 🙂

Так, є варіант гри з драфтом карт у кожному поколінні, і це робить гру значно стратегічнішою і додає взаємодії, але цей же момент робить гру істотно довшою, а я не впевнений, що Тераформуванню Марса це потрібно.

Адже гра не з коротких, і партія на двох не часто буває меншою за 2 години.

До можливих мінусів гри я можу віднести ще й оформлення. Воно… не дуже. Але це справа смаків, бо зі мною з цього приводу вже сперечалися. І я вважаю (хочу), що колись у майбутньому ми побачимо другу редакцію Тераформування Марса з чудовим артом, а не набором зображень зі стоків.

І окремо скажу про…

двошарові планшети

Здавалося б, цілком зайва річ, еге ж? В комплекті ж є пласкі тонкі планшетики, вони цілком виконують свою функцію, то ж нафіга треба купляти ще оці двошарові?

(Навіть не подумав сфотографувати оригінальні планшети, вибачте)

І на це питання я відповім так. До того, як я не взяв їх до рук і не вставив туди кубики та ресурси, мав точно таку ж думку. Але рівно до того. Бо над стандартними планшетами страшно навіть дихати, щоб не змістити якийсь кубик (а їх там багацько, ви ж бачите), а ці двошарові просто прибирають необхідність бути обережним і дають можливість грати, не боячись зачепити стіл, планшет чи кубик.

Отже, якщо ви сама обережність — можливо, вони вам не потрібні. Але якщо ви граєте у веселій компанії, у вас бігають діти абощо, це просто необхідне доповнення. До біса експаншени, беріть планшет)

Висновки

А що тут казати? Чекаємо на доповнення, звичайно!

Всім гарних ігор!

Розкажіть друзям!