Друзі та війна / The Grizzled
Інколи гра несе з собою не стільки фан, веселощі та азарт, як ідею, послання до аудиторії та урок. У грі The Grizzled (рос. Братья по оружию, а у французькому оригіналі — Les Poilus) автору вдалося звести азартну і вдумливу гру з дуже важкою темою війни. І результат вийшов краще, ніж я очікував.
Ми граємо за друзів, які разом почали свій шлях у першій світовій війні і намагаються вижити, діставшись її кінця. Кожен гравець є частиною одного цілого, і в цій грі як в жодній іншій грі треба дивитися на стан друзів та допомагати їм, або приймати рішення, беручи їх до уваги.
На початку гри всі отримують персонажа, кожен з яких має амулет, що захищає від якоїсь однієї загрози. Амулет зображено на карті персонажа. Та застосувати його (перегортаючи карту іншою стороною) можна лише один раз, і щоб повернути його властивість, треба буде допомога інших.
Колода карт складається з 59 карток, серед яких є карти загроз (с малюнками) та карти неприємностей (з текстом). З цієї колоди 25 карт кладуться на карту перемир’я і звуться випробування а решта — на карту меморіалу і звуться бойовим духом.
Загрозами у грі є снаряд, початок бою, газова атака, сніг, ніч та дощ. І кожна карта зазвичай має як мінімум дві з цих загроз.
Кожен раунд поточний командир (він змінюється) вирішує яким важким буде випробування і тягне кожному по декілька карт, чим важче завдання, тим більше. Гравці мають здихатися якомога більше карт зі своєї руки, викладаючи їх по черзі на стіл. Якщо це карта загрози, вона йде в середину столу, і кладеться біля інших карт загроз. Місія вважається проваленою, якщо викладено третю карту загрози того ж типу, що вже лежать на столі. Якщо ж це неприємність, гравець кладе її поруч з собою і відтепер негативний ефект карти постійно впливає на гравця та часто на всіх інших.
Після кожного завдання (раунду), в залежності від його результату, декілька карт бойового духу перекладається з колоди бойового духу до колоди випробувань, і завдання гравців — встигнути вичерпати випробування (пройти війну) до того, як вичерпається бойовий дух і відкриється карта меморіалу загиблим (що вочевидь буде означати смерть друзів).
Якщо всі гравці виходять з бою (з завдання) до того як викладено третю однакову загрозу, місія вважається виконаною і гравці певним чином розподіляють постачання, допомагаючи нужденним. Той, кому пощастить отримати більше постачання, аніж іншим, може відновити амулет або прибрати дві неприємності. Наче все добре, але в той же час, чим більше карт залишили гравці в руках в кінці місії, тим більше бойового духу перейде у колоду випробувань. У разі ж невдачі, коли не всі встигли відступити, постачання дозволяє лише прибрати одну неприємність.
До речі, 4 неприємності у одного гравця — це теж програш.
Окремо слід сказати, що, перед місією командир може проголосити промову та захистити від якогось типу загроз, дозволяючи скинути по одній карті з якоюсь загрозою. А під час місії кожен може одноразово використати активний амулет, щоб скинути карту відповідної загрози зі столу.
Завдання за завданням гравці отримують собі все більше неприємностей, труднощі здаються все важчими, допомога постачанням найслабшим все важливішою, але й кінець війни і перемир’я все ближчим.
Кожне завдання хочеться почати з більшою кількістю карт в руках, щоб швидше вичерпати загрози в колоді. Та ти дивишся на себе, на те, що ти маєш дві неприємності, хтось ще дві, а хтось три, і всі ці неприємності сильно впливають на гру, не дають чимось користуватися, заважають відступити коли завгодно, додають загрози і ще роблять дуже багато непотребу з людьми, за яких ми вболіваємо. І ти роздаєш дозволенний мінімум карт, і дивишся, як приходять загрози, амулети до яких гравці вже застосували, і вирішуєш виголосити промову, зменшуючи ризик цих загроз. Але в перший же хід гравець з трьома неприємностями отримує третю, — це страх перед чимось, і тепер достатньо двох таких загроз на полі, щоб провалити місію. Хтось відступає, ти не можеш, бо одна з твоїх неприємностей не дозволяє тобі цього зробити за певних умов, і ти граєш загрозу…
Приблизно так, зазвичай дуже напружено, йде кожен раунд The Grizzled. Відступити раніше, сподіваючись на більше постачання і розуміючи, що втратиш багато бойового духу і збільшиш колоду загроз, чи ризикувати далі, намагаючись здихатися більшої кількості карт, ігноруючи постачання
Я чув декілька думок про цю гру. Комусь вона вважалася важкою та гнітючою, хтось за механікою не помічав теми і називав її сухим push-your-luck, та мабуть я не погоджуся з обома цими сторонами. Це гра про війну, гра, в якій люди з уявою здатні за абстрактними діями побачити людей, бруд, горе, виснажливість окопів і дружбу. А війна ніколи не буває простою. Дякуючи прекрасному малюнку Тіньюса (Бернар Верлак, загинув під час нападу на Charlie Hebdo), чудовому оформленню, і, мабуть, у першу чергу тим негативним ефектам, які так по-справжньому передають негоди і травми, що спіткають солдатів, з плином гри починаєш переживати все сильніше за свого “солдатика”. У будь-якому разі, так було в мене.
Ми ще не перемагали у The Grizzled, але будемо відверті, були у парі кроків від кінця війни, тож з вірною оцінкою ризиків, перемога достатньо реальна.
За вашим наказом
Гра вже має одне доповнення, як на мене, достатньо важливе. Воно дозволяє цікаво грати вдвох (що для нас с дружиною критично), та додає колоду місій. Вдвох нам тепер допомагає новачок, яким ми командуємо по черзі. А командир тепер не вигадує складність місії, а бере її з карт місій, які в свою чергу вводять додаткові модифікатори на час завдання. Дуже рекомендую це доповнення.
В загалі, у The Grizzled лише один недолік. Це ціна. Як не крути, та 20 баксів за колоду карт та пару жетонів — вкрай багато, хоча якість компонентів і дуже висока. А в додаток (який коштує майже так само) ще й поклали картонні мініатюри всіх солдатів, які хоч і красиві, якісні, і крапельку удосконалюють ергономічність гри, та все ж таки зайві.
Гарна гра? Однозначно.
Важка? Так.
Довга? Ні.
Гнітюча? Місцями, якщо ви дуже емпат. Інколи вона дає і вкрай приємні емоції. А чого варта єдина різдвяна карта з позитивним ефектом!
Чи потрібна вона вам — вирішуйте самі, а я свою навряд чи комусь віддам 😉
Мені гра подобається своєю складністю.. за 11 партій тільки одна перемога) Хоча я багато грав різним складом, а тут треба одні й ті самі люди…
А одного разу коли усім пояснював правила та показував карти, випадково частину відклав й без них грали.. тому ще 3 партії профукали на поразку(
На жаль тільки раз у доп зіграв, й то не доси правильно(
Ну, в нас перемог ще не було 😀 А до правил в мене, до речі, є претензії, вони дуже складно і заплутано написані, хоча процесс гри й не важкий.
Мне эта игра тоже заочно понравилась, показалась очень тематичной, в чем-то интересной и цепляющей, да и иллюстрации замечательные, но цена (а я хотела сразу с дополнением). Так в итоге и не купила.